ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ОПУСТЕЛЮВАННЯМ І ПОСУХОЮ

17 червня – Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою (World Day to Combat Desertification and Drought)

Деградація земель та опустелювання – одні з найбільших загроз для сталого роз­витку людства. Їх глобальний масштаб спричиняє серйозні проблеми як екологічного, так і соціально-економічного характеру – вимуше­ний голод та масові міграції населення.

Біля 40% людства страждає від нестачі води. За даними міжнародних експертів, 12 мільйонів гек­тарів земель та 75 мільярдів тонн родючих грунтів щорічно стають непридатними для використання.

Прогнозують, що до 2030 року потреби у продовольстві, енергії та воді зростуть щонай­менше на 50%, 45% та 30% відповідно.

17 червня відзначається між­народною спільнотою як Всесвітній день боротьби з опусте­люванням та посухами.

У цей день у 1994 році в Парижі було прийнято Конвенцію ООН про боротьбу з опустелюванням, врамках якої цей процес розглядається як деградація земель під впливом будь-яких природних чи антропогенних чинників, а не лише утворення пустель як таких.

На сьогодні Конвенцію ратифікувало 196 країн світу, включаючи Україну. Цей день маєна меті привернути увагу до стану агроландшафтів планети. Щороку він присвячується певній темі імає конкрет­ний лозунг. У попередні роки це були вислови: «Краса пустель – проблема опустелювання», «Поліпшення якості життя через підви­щення родючості ґрунту», «Не дайте засохнути нашому майбутньому».

Гасло Дня 2019 року: «Вирощуємо майбутнє разом!». Достатньо гостро деградація земель та опу­стелювання проявляються і в Україні –  водною та вітровою ерозією уражені близько 57% те­риторії. Внаслідок абразії руйнується до 60% узбережжя Азовського і Чорного морів та 41% берегової лінії дніпровських водосховищ. Що­року фіксується майже 23 тис. випадків зсувів. За різними даними, забрудненими є близько 20% українських земель.

Організатори закликають охороняти землі, підви­щувати родючість ґрунтів та заощаджувати енергоресурси для підтримки планетарної екологічної рівноваги. Основними напрямками у розвитку агросистем мають стати біологічні системи землеробства, впровадження меліоративної і агроландшафтної організації території, но­вих технологій вирощування сільськогосподарських культур (у тому числі ґрунтозахисних та енергозберігаючих), проведення робіт з вилучення з ін­тенсивного обігу малопродук­тивних і ерозійно-небезпечних земель.

Україна відчула загрозу опустелювання близько 40 років тому, коли в південних областях подекуди зафіксували піщані бурі, почали зникати флора та фауна, люди покинули свої домівки.